Iсторії «маленьких поляків» — на стінах галереї

Виставку в унікальному для Рівного жанрі «соціальної документалістики» особисто представило місцевим любителям фотографії польське подружжя Єжи та Малгожати Карнасевичів у галереї «Час». «Польща та поляки на межі століть» — так назвали автори свою експозицію, яка складається не лише зі світлин. Їх доповнюють підписи, іноді чималі, які розповідають історію конкретних, зображених на фото людей — мешканців переважно невеликих польських міст.
Цю виставку, складену з 200 фото, автори представляють вже в шостому українському місті.
— Ця виставка нічим не відрізняється від наших попередніх експозицій, - розповідає Єжи Карнасевич. — Ми з Малгожатою працюємо разом десять років — за цей час реалізували спільно шість проектів. Про польські «маленькі батьківщини». Ми підготували цю виставку для поляків в усьому світі та мешканців тих міст, куди вона приїжджає. Наша експозиція повинна бути поштовхом ще раз поглянути на Польщу. Але цього разу — по-новому, свіжим поглядом.
За словами Єжи Карнасевича, підписи до фото настільки ж важливі, як і самі світлини:
— П’ятдесят відсотків для нас — це фотографія, а інші п’ятдесят — підпис. Ми одного разу себе запитали — ось дивишся на стару столітню фотографію. А хто на ній зображений? Яка доля цієї людини? Реалізувати цей складний проект може лише тандем. Ми обираємо на карті місто, куди хочемо поїхати. Коли ми сходимо з поїзда, нас не цікавить архітектура — її ми залишаємо для інших фотографів. Ми шукаємо звичайних людей, знайомимось з ними. І не важливо, хто це — двірник чи годинниковий майстер. Починається розмова — хто ти? скільки років тут мешкаєш? Звісно, розповісти швидко про своє життя неможливо, тому іноді наше спілкування триває декілька годин. Люди дивуються: «Я навіть ксьондзу стільки не розповідала, скільки вам, фотографам! Як так?». А все тому, що ми хочемо дізнатися про людину більше.
Польський фотограф, який займається фотомистецтвом з кінця 70-х років, зізнається, що іноді складно ставити запитання деяким людям:
— Одного разу ми запитали чоловіка на інвалідному візку, про що він мріє? Здавалося б, про що може мріяти така людина? Стати на ноги? А він відповів: «Стрибнути з парашутом». І коли цю виставку подивились у Польщі, один зі спонсорів оплатив йому цей стрибок. Бачите, фото можуть впливати на долі людей.

Источник: Газета "Рівне вечірнє" | Прочитать на источнике